Директор з групою студентів Нікопольське медичне училище
Директор з групою студентів Нікопольське медичне училище
Директор з групою студентів Гуртожиток поблизу з навчальним корпусом
Директор з групою студентів Гуртожиток поблизу з навчальним корпусом
Директор з групою студентів Багато різних спеціальностей
Директор з групою студентів Талановиті студенти
Директор з групою студентів Сильна матеріальна база
Головна » 2014 » Лютий » 14 » Конкурс віршів
12:05
Конкурс віршів

До Дня Святого Валентина був проведений конкурс віршів. Всі студенти мед. училища та  його працівники мали змогу приймати в ньому участь. Перше місце отримала викладач хірургії - Курта Тетяна Анатоліївна. Друге місце  - Пилипенко Євгеній Сергійович. Третє місце - студент групи 2С-13 Піскоха Едуард.  Надаємо вірші переможців .

 

* * *

Сідає вечір золотавий

У присмерк вечорової зорі,

Я Вас запрошую на каву,

На спогад дня,

Що відгорів.

Ми с Вами сядемо за столик,

Наллєм напою, що пашить,

І поведем про те розмову,

Як гарно в цьому світі жити,

Яке навколо все казкове,

Але цінуєм все ми лиш тоді,

Коли щось трапиться раптово,

Або в свої останні дні.

Відкиньте всі буденні справи,

Вони потерплять – не горять,

Я Вас запрошую на каву,

Про те , про се поговорить.

 

 

(Коник Л.П. )

 

 

* * *

В День Святого Валентина

Буду я один сидеть.

Буду день я проводить

За работой и в Инете.

Год из года праздник этот

Должен приносить любовь,

Но не верьте-сказки это.

По секрету вам скажу:

Жить, любить и верить в счастье,

Нужно нам всегда.

Но на праздник не надейтесь.

Ничего он не изменит,

Счастье вдруг не принесет.

Будем жить как жили,

Будем ждать как ждали

И любить мы будем

Даже без него.

Счастья всем желаю

И любви взаимной.

Всё найдете вы,

Рано или поздно

Все любовь встречают

Такова судьба.

 

(Пилипенко Є.С.)

 

* * *

Как много в жизни хочется сказать,

Как мало говорим на самом деле.

Мы так боимся душу раскрывать

И прячемся, как та улитка, в теле.

Как редко мы с друг другом говорим -

Торопимся, спешим всегда куда-то.

Порой не ведаем мы сами, что творим

И замолкаем снова виновато.

Как мало теплоты мы дарим тем,

Кому нужна порой она бывает.

Кому-то улыбнёмся, а затем

Проходим мимо, миг тот забывая.

Не лучше ль чаще в лица заглянуть

Чтобы увидеть, что в душе творится.

Быть может, там внутри, есть что-нибудь,

Что может в жизни нашей пригодиться.

Быть может мы увидим там всё то,

Что в жизни нам порой казалось малым.

Что виделось когда-то уж давно,

Но только времени всегда нам не хватало.

Тогда быть может мы заговорим

И скажем то, что мы сказать хотели.

Но, а пока, как рыбы мы молчим

И прячем души вновь в уставшем теле...

 

(Піскоха Едуард гр. 1С-13)

Переглядів: 321 | Додав: NMU
Всього коментарів: 0
avatar